СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗАВДА́ТИ
ЗАВДАВА́ТИ
, даю́, дає́ш, недок., ЗАВДА́ТИ, да́м, даси́, док.
1
.
чого, рідко що.
Робити, чинити кому-небудь щось неприємне; заподіювати
.
Розказали кобзарі нам Про войни
[війни]
і чвари, Про тяжкеє лихоліття... Про лютії кари, Що ляхи нам завдавали – Про все розказали
(Т. Шевченко)
;
Я ще не пробула й півмісяця в баронеси, а скільки прикрості завдала вона мені!
(Леся Українка)
;
// 
У сполуч. з деякими іменниками означає дію, наслідок якої виражено іменником
.
Насильство порушує в тілі часток рівновагу. Можеш у тім пересвідчитись легко, завдавши удару Сам по якійся
[якійсь]
частині свого ж таки власного тіла
(М. Зеров)
;
Чималої шкоди завдали вони
[морози]
й .. саду
(О. Довженко)
;
Яресько згоряв від сорому. Він бачив, що своїм запізненням завдав образи командирові
(О. Гончар)
;
// 
Викликати, спричиняти що-небудь неприємне
.
Зчорнілий, спалений посухою степ .. ще більшої туги, ще гіршої нудьги завдає чумакові...
(М. Коцюбинський)
;
Рани від тавра завдавали їм
[невільникам]
невимовних страждань
(З. Тулуб)
;
– Війна завдала стільки горя, сліз, – говорив жалісливий Петро Іванович
(Л. Дмитерко)
.
2
.
що, розм.
Піднімати, брати тягар, ношу на плечі, спину
.
Поцілуйко стягує з воза мішок з мукою, завдає собі на плечі й, пригинаючись, несе свій подарунок
(М. Стельмах)
;
Андруха завдав рушницю на спину, його гандрабата
[висока]
тінь загойдалася між хрестами
(В. Яворівський)
;
* Образно.
Добрий день – сказав сьогодні вечір, На дале#чу налягло крило, І завдала ластівка на плечі Хліб і сіль, і літо, і тепло...
(М. Вінграновський)
;
// 
Допомагати кому-небудь підняти щось; піддавати
.
– От завдай мені, сину, на плечі Тую в'язку й опеньки ще ті
(І. Франко)
;
Онопрій .. швиденько завдав на плечі Олени в'язку стерні
(А. Іщук)
.
3
.
кого, заст.
Примусово віддавати, засилати куди-небудь
.
Отамана молодого Турки-яничари ловили, .. В кайдани кували, В тяжкую неволю завдавали
(Т. Шевченко)
;
// 
розм., у сполуч. зі сл.
тюрма
,
темниця
і т. ін.
Ув'язнювати
.
[
Гомін
:]
Шандар! Шандар! Той, що Миколу до криміналу завдав
(І. Франко)
;
– Князівна та закохалася в козака. А князь того не знав, бо якби знав, то і в темницю дочку завдав би
(Б. Грінченко)
.
4
.
що, розм.
Те саме, що задава́ти 1
.
Гнат йшов і думав про суд. Він завдавав собі питання від старшини й відповідав на ті питання
(М. Коцюбинський)
;
[
Химка
:]
Завдав
[панич]
мені загадку таку, що я не спала й не їла, аж на лиці змарніла!
(Панас Мирний)
.
5
.
що, розм.
Додаючи якийсь продукт, готувати тісто, ряжанку і т. ін
.
Жінки тим часом обдивлялися запаси, дивувались хлібові святому, що він у Олени Іванівни завжди і пухкий і високий; розпитувалися – у кого брали борошно, як учиняли, чим завдавали
(Панас Мирний)
.
6
.
що, чого, діал.
Давати
.
Яких вже мені ліків не завдавали! Лукаш мене напував листом от
[од]
чорних порічок
(Марко Вовчок)
.
(1)
 
Завдава́ти / завда́ти бо́лю (му́ки)
кому
викликати у кого-небудь важкі почуття, переживання
.
І невже ж ти не бачиш.., скільки муки, нічим невтишимої муки, завдаєш ти цинізмом отим найніжнішим, найліпшим, найкращим поміж твоїх дітей?
(І. Франко)
;
Не треба було так робити. Адже вона цим заподіяла Вихору гострої образи, завдала тяжкого болю
(В. Кучер)
;
(2)
 
Завдава́ти / завда́ти втра́ти (втрат)
кому
спричинювати кому-небудь втрати, призводити когось до втрат
.
Танк Шашла, напевно, був останнім у групі військ, які, завдаючи німцям великих втрат, відходили на схід
(Ю. Збанацький)
;
Потрібно зробити так, щоб ворогові завдати втрат якнайбільших, а своїх людей зберегти
(В. Малик)
;
(3)
 
Завдава́ти / завда́ти жа́лю́ [се́рцю (се́рде́ньку)]
виклика́ти у кого-небудь почуття жалю
.
Не вернеться сподіване, Не вернеться... А я, брате, Таки буду сподіватись, Таки буду виглядати, Жалю серцю завдавати
(Т. Шевченко)
;
– Соловейки мої! не щебечіть у лузі, не завдавайте мойому
[моєму]
серденьку жалю
(І. Нечуй-Левицький)
;
Стогне вона
[пісня],
немов мати ридає над осиротілими дітьми. Ще більшого жалю завдала, обізвавшися зойками голосіння, сопілка
(І. Пільгук)
;
(4)
 
Завдава́ти / завда́ти сму́тку
кому
виклика́ти у кого-небудь смуток, засмучувати когось
.
Я .. просто боялась озиватись до людей, аби їм не завдавати смутку
(Леся Українка)
;
Журиться він
[Лаерт]
і за сином своїм, що від'їхав, І за дружиною мудрою, що йому смертю своєю Смутку найбільш завдала і вкинула в старість дочасну
(Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
;
(5)
 
Завдава́ти / завда́ти со́рому (рідко со́ром)
кому
осоромлювати, знеславлювати кого-небудь
.
Вийшов син на дорогу до тата, взяв його за руку: – Чого стоїте на дорозі та завдаєте мені сорому? Я ваш син
(з переказу)
;
Він ламає завіти корану та завдає їй сором перед людьми
(М. Коцюбинський)
;
– Ми принаймні завдамо сорому отій вишкварці, отому навісному Гупальському за те, що його писарі торбами трусять під церквами
(І. Нечуй-Левицький)
;
(6)
 
Завдава́ти (задава́ти) / завда́ти (зада́ти) кло́поту
кому
створювати для кого-небудь клопіт, труднощі
.
Прости, коли задаю клопоту, я знаю, що ти не відмовиш помогти мені
(Леся Українка)
;
А скільки клопоту завдає перекладачам граматичний рід
(М. Рильський)
;
Утік
[Баня]
.. Ми з чоловіком всю ніч не спали, хвилювалися: такого завдав нам клопоту
(В. Логвиненко)
;
(7)
 
Завдава́ти (задава́ти) / завда́ти (зада́ти) стра́ху́
кому
викликати або посилювати у кого-небудь почуття остраху, переляку
.
[
Один
козак
(до Томила):
]
Ти не мислив зла Україні, ти .. кришив татар, як капусту, страху завдавав
(І. Нечуй-Левицький)
;
Дарес довгенько дожидався, Мовчали всі, ніхто не йшов; З ним всякий битися боявся, Собою страху всім задав
(І. Котляревський)
;
Зугарний був Олексій Іванович усім страху завдати
(Панас Мирний)
;
(8)
 
Завдава́ти (задава́ти, закида́ти) / завда́ти (зада́ти, заки́нути) брехню́
кому і без дод.
:
а)
 
звинувачувати кого-небудь у брехні, неправді або видавати когось за брехуна
.
– Брешеш! – стрибнувши до Супруненка, не своїм голосом крикнула вона .. – Хе-е! Ще й брехню завдає! – сказав Грицько
(Панас Мирний)
;
б)
 
брехати, набріхувати кому-небудь щось
.
– Як то вам, молодим людям, легко закидати старому брехню
(І. Франко)
;
Коли в кого що пропаде, то й не думай іти до ворожки; вона .. брехню задасть, а скаже на того, на кого хоче та на кого сердита
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
(9)
 
Завдава́ти (роби́ти) / завда́ти (зроби́ти) при́крість
кому
кривдити, ображати кого-небудь
.
– Як він про мене говорив? – визвірився Ауер і схопився з стільця. – Пане Ауер, я жінка і не можу вимовити. І вам не хочу прикрості завдавати
(А. Хижняк)
;
Ядзя помітила, що її терпкі слова зробили матері прикрість, і повела вже далі бесіду лагіднішим тоном
(Н. Кобринська)
.
Да́ти (зада́ти, завда́ти) / дава́ти га́рту
(10)
 
Завда́ти ба́ні
кому
дошкульно побити кого-небудь
.
Кривднику дівчини з місця злочину утекти не вдалося, а люди, які збіглися на крик, вчинили самосуд і завдали нападнику бані
(з газ.)
;
(11)
 
Завда́ти веремі́ї
кому
ви́кликати замішання, зчинити колотнечу
.
Тут шаблею шукать, а не судами прав Належить. Ножиком завдам їм веремії
(М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича)
;
Наво́дити (наганя́ти, завдава́ти і т. ін.) / навести́ (нагна́ти, завда́ти і т. ін.) жах (жа́ху)