СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗАВБА́ЧИТИ
ЗАВБА́ЧУВАТИ
, ую, уєш, ЗАВБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАВБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., що.
1
.
Знати наперед, на основі певних фактів робити передбачення, висновок про розвиток, настання яких-небудь явищ, подій
.
Використання радіозонда полегшує завдання завбачувати погоду
(з наук.-попул. літ.)
;
Грецькі вчені в стародавні часи завбачали сонячні затемнення, визначили положення ряду зір
(з навч. літ.)
;
І що ото за синоптики, що не вміють звичайнісінького дощу вгадати! В нас у селі кожна баба вам за три дні наперед дощ завбачить
(В. Нестайко)
.
2
.
Правильно орієнтуючись у яких-небудь обставинах, здогадуватися наперед про щось
.
– Товариші судді! Я все це завбачав, до того воно йшлося. Страшний гріх учинила ця дівчина, страшну мусить прийняти й кару
(В. Підмогильний)
;
– Ми, напевне, піймаємо на гарячому того осоружного чоловіка, існування якого давно завбачував Стратіон
(В. Земляк)
.