СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗАВАРИ́ТИ
ЗАВА́РЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ЗАВАРИ́ТИ, арю́, а́риш, док., що.
1
.
Заливати що-небудь окропом для утворення настою
.
Вона кинулась чай заварювати, стакани мити
(Панас Мирний)
;
Ївга тим часом поставила на вогонь чайник і, коли він закипів, заварила липовий цвіт
(О. Донченко)
;
Сусідка порадила заварити в горщику деревію і по кілька крапель лити в молоко, щоб закріпити шлунок
(П. Кочура)
;
// 
Заливати окропом, готуючи що-небудь
.
Коли тісто добре підійде, його заварюють окропом так, щоб воно по густоті було схоже на сметану
(з наук.-попул. літ.)
;
Перед уживанням висівки слід заварювати, заливши окропом на 5–10 хвилин
(із журн.)
;
// 
рідко.
Починати варити
.
Заходить сонце. Чумаки привертають до гіллястого дуба, запалюють огонь, заварюють кашу
(В. Самійленко)
.
2
.
Лагодити що-небудь металеве, усуваючи тріщини, отвори і т. ін. в металі способом зварювання
.
В цеху з'ясувалося таке. Розірвався крюк від пульманівського вагона і треба було його заварити
(І. Сенченко)
;
Для того щоб заварити тріщину, треба було познімати деталі, змонтовані близько від місця нагріву
(В. Собко)
.
3
.
перен., розм.
Затівати що-небудь (перев. заплутану справу)
.
– Адже й цілу справу з реформою кас повітових на те тілько заварив
[маршалок],
щоб грішми з хлопської каси викупити у Вагмана свої векслі
[векселі]
(І. Франко)
.
(1)
 
Зава́рювати / завари́ти ка́шу (пи́во, ха́ле́пу)
затівати що-небудь дуже складне, клопітне, яке загрожує неприємними наслідками
.
Цар повернув Сірка з Сибіру. А тепер той заварює на Січі пиво
(Ю. Мушкетик)
;
Наймичка Килина, побачивши, яку кашу заварив Яків, побігла сказати Насті
(Панас Мирний)
;
– Так чому ж мовчав? – промовив нарешті той самий Тур, що заварив усю халепу
(С. Скляренко)
;
– За що ж вам така покута чи кара? – Спитайте в Сагайдака. Він заварив цю кашу
(М. Стельмах)
.