СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЖОВТІ́ТИ
, і́ю, і́єш, недок.
1
.
Ставати, робитися жовтим, набувати жовтого кольору
.
Заможний чоловік насипав на рядні Чимало Перлів просушити, Бо в скрині почали жовтіти
(Л. Глібов)
;
Захід сонця став жовтіти та блідніти
(Панас Мирний)
;
Комендант мовчав і сопів. Його маленьке личко починало жовтіти
(В. Чемерис)
;
// 
Достигати, дозрівати
.
Зелені здорові абрикоси густо обліплювали гілки і вже подекуди починали жовтіти
(І. Нечуй-Левицький)
;
Виноград по садах жовтів, наливався
(М. Коцюбинський)
;
Стручки акації жовтої треба збирати до початку розкривання, коли вони починають жовтіти
(з наук. літ.)
;
// 
В'янути, засихати, вигоряти
.
Степ жовтів з кожним днем, сонце палило ковиль і полин
(О. Донченко)
;
Збирають сіянку як тільки почне жовтіти та вилягати листя і цибулинки досягнуть у діаметрі 1–2 см
(з навч. літ.)
;
// 
Ставати, робитися блідим із жовтим відтінком; худнути, марніти
.
Тепер і обличчя осунулося, почало жовтіти, очі – мерхнути
(Панас Мирний)
;
Свячену вербу ховають за ікону. Це найдужчі ліки, коли дитина сохне і жовтіє та висихає
(Ю. Яновський)
.
2
.
Виділятися жовтим кольором, жовтизною
.
Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами
(Марко Вовчок)
;
Було темно і нагорі в економії, і внизу у селі; тільки там і там жовтіли в білих стінах невеличкі віконця та сунули небом чорні та похмурі хмари
(В. Винниченко)
;
У передранковому тумані жовтіють вогники, і блідий відсвіт їх падає на обличчя рекрутів
(А. Шиян)
;
Не раз я поглядав на наш острів: гуляє дарма, з року в рік жовтіє пустирищем попід плавнями
(О. Гончар)
.
(1)
 
В оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.)
кому, у кого і без дод.
хто-небудь втрачає здатність нормально сприймати навколишнє, реагувати на нього через біль, втому, хвилювання і т. ін
.
Ївга стоїть, як дерев'яна, труситься, в очах жовтіє. Ледве промовила: – Що се ти наробив?
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
[
Секлета Семенівна
:]
Ну за що ти мене образив гергепою? За віщо? Ти справді дихати спокійно не даєш! Мені уже жовкне в очах!..
(М. Куліш)
;
В ньому прокинувся голод, дикий, невгамовний, незборливий
[незборимий]
голод, від якого темніє в очах
(П. Загребельний)
;
Світ мені темний зробився: пожовкло, позеленіло в очах
(Ганна Барвінок)
;
У мене так мурав'ї
[мурашки]
й заходили поза спиною від отих Омелькових речей; аж дух у грудях сперло, в очах пожовтіло!..
(Панас Мирний)
;
Замфірові потемніло в очах. Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові
(М. Коцюбинський)
;
– Ну, а коли сказала
[дочка]
про булочника – залицявся там один хвиндрик
[хвинтик]
до неї, – то в мене й у очах позеленіло
(Ю. Збанацький)
.