СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЖОВТИ́ЛО
, а, с.
1
.
Багаторічна пахуча рослина родини складноцвітих, що цвіте жовтими квітами; дрік
.
На тлі синіючих волошок та сокирок, мов клаптики сонця, яскравіють острівки жовтила
(із журн.)
;
Жовтилом у народі часто називають чистотіл звичайний
(із журн.)
.
2
.
розм.
Жовта фарба
.
Для фарбування крашанок використовували жовтило – жовту фарбу з кори дикої яблуні
(із журн.)
;
* У порівн.
Тут сидять якісь дві загнибіди, ніби дві шкапи, такі захуджені, що в їх аж кістки торохтять! Одна жовта, як жовтило, а друга кисла, ще й скривилась, як середа на п'ятницю
(І. Нечуй-Левицький)
.