СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЖО́ВТИЙ
, а, е.
1
.
Який має забарвлення одного з основних кольорів спектра – середній між оранжевим і зеленим; який має колір золота, яєчного жовтка, соняшникового цвіту
.
Очерет сухий та жовтий Вітер хилить до землі
(П. Грабовський)
;
Радісно веселили око яскраво-червоні, сині й жовті фарби, в які помальовано передню стіну кожної хати
(Ю. Смолич)
;
Над головою стояла сива мла, і крізь неї сліпим більмом дивилося жовте сонце
(П. Панч)
;
// 
Уживається як постійний епітет до деяких назв
.
А що дальше спіткається? Буде лихо, буде! Зустрінуться жовті піски І чужії люде
[люди]
(Т. Шевченко)
;
Тоді далася бідному невольнику Тяжкая неволя добре знати: Кайдани руки-ноги поз'їдала, Сирая сириця до жовтої кості Тіло козацькеє проїдала
(А. Кащенко)
;
В небі, чистім і прозорім, Сонце сяє, Наче в морі, в жовтім житі Хвиля грає
(М. Рильський)
;
// 
Зблідлий, змарнілий, із землистим відтінком; худий
.
Жовте лице батькове, його грізний погляд .. стояли перед його очима
(Панас Мирний)
;
Нема в присохлих грудях матерів молока для дітей. Тільки є солоні сльози в очах. І падають вони на жовті дитячі личка
(М. Стельмах)
;
// 
Засохлий, вигорілий, зів'ялий
.
Літом пекучі вітри й сонце випалюють все навкруги, і на жовтих пагорбах шумлять гіркий полин, жовті трави, колюче будячиння
(В. Кучер)
;
* Образно.
Моя любов до цього часу була жовта, неначе листя вмираючої осені
(І. Нечуй-Левицький)
.
2
.
Уживається як складова частина деяких ботанічних назв, термінів
.
На ділянці ріки Рось зареєстровано 26 видів рослин, із яких глечики жовті – вид, занесений до Червоної книги України
(з наук.-попул. літ.)
;
Сильними глистогінними засобами є пижмо звичайне, золототисячник звичайний, корінь тирличу жовтого, насіння гарбуза звичайного та ін.
(із журн.)
.