СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЖОВНІ́РСЬКИЙ
, а, е, діал., іст.
Прикм. до жовні́р.
Тарас ні хвалив, ні ганив своє жовнірське життя
(С. Ковалів)
;
Дехто навіть не просив пробачення, коли ненароком у натовпі ставав ногою на жовнірський чобіт
(І. Пільгук)
;
Про військову службу, про жовнірську долю О. Маковей написав цілий ряд талановитих творів
(із журн.)
;
// 
Стос. до жовніра, власт. йому
.
Підібрав
[Мадес]
гроші, поклав у кишеню штанів, а потім на московський жовнірський зразок вигукнув: – Покорніше благодарім!..
(Т. Осьмачка)
;
Мотиви прощання, туга за волею, ненависть до цісарської вояччини посідають чільне місце в жовнірських віршах-співанках Ю. Федьковича
(з навч. літ.)
.