СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЕФЕ́С
, а, ч.
Держак холодної зброї (шаблі, шпаги і т. ін.), перев. із захисним пристосуванням; руків'я
.
Штаб-ротмістр випростався, ствердів, завченим рухом кинув руку на ефес шаблі, вириваючи її з піхов
(М. Стельмах)
;
Ефесом шаблі вибив важкий залізний засув, і під натиском повстанців, що напирали зовні, брама відчинилася навстіж
(В. Малик)
;
– Ну, щодо зброї, то з цим у нас ніяких проблем, – барон поплескав рукою по ефесу свого меча
(О. Авраменко)
.