СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
БАЛАМУ́ТИТИСЯ
, у́чуся, у́тишся, недок., розм.
1
.
Перебувати в стані неспокою, бути неспокійним
.
Повільніше билося серце, вже не так гарячково баламутилась кров у розслаблених жилах
(І. Цюпа)
;
// 
перев. безос.
Втрачати ясність, чіткість; паморочитися
.
Бачила виразно, що Яцеві почало баламутитися в голові
(І. Франко)
.
2
.
Поводитися неспокійно, хвилюватися; виявляти непокору
.
Було із-за чого баламутитися людям: зовсім нікчемні ціни виставили наймачі в цей перший день ярмарку
(О. Гончар)
.