СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
БАЛАМУ́Т
, а, ч.
1
.
розм.
Той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник
.
А воєвода вже кричить: – Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за ґрати Давно уже пора саджати
(Л. Забашта)
;
// 
Той, хто поводиться задерикувато, чия поведінка виходить за межі норми; бешкетник
.
Переді мною був не той Павло, безжурний співун і баламут, якого я звик бачити
(Ю. Збанацький)
.
2
.
розм.
Той, хто залицяється до жінок, настирливо домагаючись взаємності в коханні; спокусник, зальотник
.
Баламуте, вийди з хати; Хочеш мене закохати, Закохати та й забути, – Всі ви, хлопці, баламути!
(з народної пісні)
;
[
Водяник
:]
Ти, клятий баламуте, ще знатимеш, як зводити русалок!
(Леся Українка)
.
3
.
діал.
Риба макрель; скумбрія
.
Невід був повнісінький баламутів, осятрів, білуги
(І. Нечуй-Левицький)
.