СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
БАЛАКУ́Н
, а́, ч., розм.
Балакуча людина; базіка
.
В лікареві, що схилився до хворого, нічого не зосталося від того балакуна, який п'ять хвилин тому торочив абищо, не думаючи
(Ю. Шовкопляс)
;
// 
зневажл.
Людина, яка любить багато говорити про що-небудь, не виконуючи того на ділі
.
– У, пустомолот! – злісно подумала вслід йому дівчина .. – Самі розмовочки й резолюції! Балакун
(О. Донченко)
.