СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДО́ВГИЙ
, а, е; вищ. ст. до́вший.
1
.
Який має велику довжину; протилежне
короткий
.
Дорога там довга й широка
(Леся Українка)
;
Вона жбурнула геть від себе хустку, відкинула своє довге волосся, що падало їй на очі
(О. Довженко)
;
Та є ще люлька і шаблюка, ще є пістоль і довгий спис. Дарма, що світ, немов гадюка, наліг на груди й горло стис
(В. Стус)
;
// 
Великий за обсягом (про лист, документ і т. ін.)
.
Андрій Григорович під спів соловейків написав Катерині Степанівні довгого листа
(В. Винниченко)
;
У документі наводився довгий перелік недемократичних дій гетьманського уряду: заборона робітничого, селянського, земського з'їздів, закриття “Просвіт”, переслідування українських діячів
(з наук. літ.)
;
// 
розм.
Високий на зріст (про людину)
.
Довгий, сухорлявий о. Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю .. на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах
(І. Нечуй-Левицький)
;
Поруч зо мною стоїть Нечипоренко, і в дзеркалі мені видко, що я на цілу голову вищий од його
[нього].
Він короткий, куций, з круглою головою; я – довгий, чорний, з довгастим лицем
(В. Винниченко)
;
// 
у знач. ім. до́вгий,
гого,
ч., розм.
Високий на зріст чоловік
.
Довгий сказав маленькому: – Звичайно, якби міг, утік би
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
.
2
.
Який займає великий відрізок часу; тривалий, довгочасний
.
Довгими осінніми вечорами велись безконечні розмови та суперечки
(М. Коцюбинський)
;
[
Дубина
:]
У нас з тобою буде ще довга розмова
(З. Мороз)
;
Почався довгий і впертий штурм гранітної стіни
(О. Гончар)
;
// 
Протяжний, довготривалий.
На місці групи голосних в українській мові в чеській мові часто виступають довгі голосні, які утворилися шляхом злиття кількох голосних в один довгий звук
(з навч. літ.)
.