СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДОВБТИ́
ДОВБА́ТИ
, а́ю, а́єш, рідше ДОВБТИ́, бу́, бе́ш, недок.
1
.
що.
Ударяючи по чому-небудь, колупаючи щось, робити отвір, заглиблення і т. ін
.
Славко мав звичку сідати на .. ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку
(Л. Мартович)
;
Добуває віла запоясник, мур довбає, твердий камінь креше, пробиває шпарочку вузеньку, подає до побратима голос
(Леся Українка)
;
Гупав лом на ставу, певно, рибалки довбали нову ополонку
(В. Кучер)
;
// 
що.
Відколупувати, відламувати шматки чого-небудь від основної маси
.
Не жалівши сили рук, Довбемо граніт бездушний Безвідрадним: “стук” та “стук”
(П. Грабовський)
;
Вугіль вчились ви довбати В темній шахті, в глибині
(Я. Шпорта)
;
// 
кого, що.
Ударяючи дзьобом, розбивати, пошкоджувати щось або дзьобати кого-, що-небудь (про птахів)
.
Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день Божий довбе ребра Й серце розбиває
(Т. Шевченко)
;
Мундир із залізним хрестом мої партизани надягли на опудало в городі, щоб ґави не довбали огірків
(Ю. Яновський)
;
Чути, як дятли довбають сухі дерева
(О. Довженко)
;
Півень, підім'явши королька
[королика],
так довбе його, .. аж пір'я розлітається...
(Є. Доломан)
;
// 
що.
Робити, виготовляти що-небудь, виколупуючи, вибираючи долотом, сокирою і т. ін. середину чогось
.
Біля куреня, на обрубкові, сидить Кирило, довбає коритце для води
(Панас Мирний)
;
Хома Хаєцький, висунувшись з ячейки
[окопчика],
яку він цілу ніч довбав собі кайлом, терпляче вдивлявся в кущуваті зарості
(О. Гончар)
.
2
.
чим у чому.
Колупати, длубати в чому-небудь (у носі, в зубах і т. ін.)
.
Дуже смiшними видались йому хлопцi, що сидiли довкола нього. Один довбав пальцем у носi, другий iззаду раз у раз старався уткнути невеличке стебельце Грицевi у вухо
(І. Франко)
;
Василь зітхнув і глянув на діда. Старий Котик сидів, довбаючи трісочкою в зубах
(В. Собко)
.
3
.
що і без прям. дод., перен., розм.
Довго й невпинно бити по якій-небудь цілі
.
Довбав кулемет, Видовбував душі, і дубом присохлим Тіла задубілі лягали в замет
(Л. Первомайський)
;
Артилерія та мінометники люто довбали снарядами і мінами доти, в яких засіли оборонці застави
(Ю. Збанацький)
.
4
.
що, перен., розм.
Спричиняти болісні, неприємні відчуття
.
Тупий біль довбав голову
(О. Бердник)
;
// 
безос.
Зранку в нозі так довбало, що жінка не могла ставати на неї
(із журн.)
.
5
.
кого, перен., розм.
Ображати, принижувати кого-небудь, знущатися з когось
.
Я хотів сказати, що світ ділиться на сильних і кволих. Кволих усі довбуть, а сильні можуть за себе постояти
(Валерій Шевчук)
;
// 
Різко критикувати кого-небудь
.
[
Катерина
:]
Це нашого брата можна довбати і за план, і за якість, і за раціоналізацію, і за собівартість...
(О. Корнійчук)
;
Почалися дебати, І мене – хто у лоб, хто в обхід, Стала молодь довбати
(С. Крижанівський)
.
6
.
що, перен., розм.
Безперервно й надокучливо повторювати те саме, нагадувати про щось
.
На дятла схожий, суддя довбає й довбає своє
(Л. Первомайський)
;
Ув'язалася
[мати]
з Соломією, прилипли, як шевська смола. Довбають і довбають їй у голову одно
(В. Кучер)
;
– Набридло! – роздратовано сказав Юрко. – Доктор довбе одне і те ж: “Людина людині – вовк!”
(О. Сизоненко)
.
7
.
що, перен., розм.
Неодноразово повторюючи, вивчати що-небудь; зубрити
.
Коли б воля – побіг би він тепер на улицю до хлопців, у м'яча грати! .. Ніт же, сиди над сією осоружною книжкою, довби її...
(Панас Мирний)
;
Довбеш ті білети, ходиш на консультації після уроків .. – і все заради десяти хвилин незручності перед екзаменатором
(Любко Дереш)
.