СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДО́ВБНЯ
, і, ж.
1
.
Великий, перев. дерев'яний молот або взагалі велика дерев'яна палиця з потовщенням на кінці; довбешка
.
Де ще те теля, а він уже з довбнею бігає!
(прислів'я)
;
Геркулес, піднявши здорову довбню, замірявся на страшного лева
(І. Нечуй-Левицький)
;
Лагодили
[козаки]
пищалі й гаківниці, панцири й кольчуги, оббивали залізом важкі дерев'яні довбні
(О. Ільченко)
;
* У порівн.
В цей час Роман опустив на його щелепи важкий, мов довбня, кулак
(М. Стельмах)
.
2
.
перен., лайл.
Про нетямущу, нерозумну людину
.
– З університету вигнали, так він тепер хлопців туманить. – Мовчи, довбня
(Григорій Тютюнник)
;
– Отам комірчина, – тицьнула Явдоха, – а в ній віконце... Ну, чого ти мовчиш, довбне? – скрикнула голосно
(Валерій Шевчук)
;
// 
зневажл.
Те саме, що голова́ 1
.
Раптом хтось вислідить?! Донесе, що вона і не німа, і не дурна?! .. Для Дарусі це страшніше, ніж напади болю. Хай дурна її довбня болить, розколюється, але мову не вертає нізащо
(М. Матіос)
.
(1)
 
До́вбня неоте́сана,
зневажл.
обмежена, неосвічена людина
.
Харитон Павлович .. гримнув, стримуючи голос і гнів: – Та замовкни ти, довбне неотесана!
(Іван Ле)
.