СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДОВБА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, рідше ДОВБТИ́СЯ, бу́ся, бе́шся, недок., розм.
1
.
Риючись у чому-небудь, дошукуватися чогось
.
Василь усе вижидав та усе в кишені довбавсь; а далі витяг капшучок, а там-таки дещо бряжчало
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Біля ґанку довбається в смітнику курка
(П. Воронько)
;
Машиніст, залізши в яму біля топки, ще чогось там довбався під низом
(О. Гончар)
;
* Образно.
Коли людина клопочеться про ту особу, яку кохає, вона не думає за себе, не довбається у власній душі своїй?
(Л. Яновська)
.
2
.
Займатися якоюсь копіткою справою; возитися
.
Христя довбається над мережкою...
(Панас Мирний)
;
До розщепленого атома він чомусь ставився недовірливо. – Усе довбуться
[вчені],
копирсаються, – говорив він похмуро. – Хочуть розкусити горішок первородної енергії
(І. Волошин)
;
Слідчий .. про себе прокляв хлопців із зовнішнього відділу, що для виконання плану тягають з-за кордону всякий непотріб, з яким доводиться стільки довбатися
(Д. Білий)
;
// 
Робити що-небудь дуже повільно або невміло
.
Сутінки погустішали, й я в пітьмі гарячково довбаюсь у пелюшках. Нарешті, якось розстилаю їх і переношу Міку
(В. Винниченко)
.
3
.
Пас. до довба́ти, довбти́ 1
.
Для з'єднання колод по вертикалі стамескою через кожні півтора метра довбаються отвори
(із журн.)
.