СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДО́ВБАНИЙ
, а, е.
1
.
Дієпр. пас. до довба́ти 1
.
Наступного дня малий Альдо показав йому спочатку все селище, .. а потім повів до річки, де стояло на припоні кілька човнів, довбаних із товстих колод
(І. Білик)
;
Блищить ріка, метляє вітер чуба, і сонце світить гаряче, А човен довбаний із дуба, такий вовік не протече
(Л. Костенко)
.
2
.
у знач. прикм.
Вигот. із суцільного шматка дерева довбанням, видовбуванням
.
По-господарському у довбану колоду Збирав
[боєць]
упійманий пропахлий воском рій
(М. Рильський)
;
На березі й досі лежить довбаний човен, знизу він взявся льодом, а зверху притрушений снігом
(М. Стельмах)
;
Василь взяв у праву руку склянку з питвом, у ліву велику довбану ложку
(О. Бердник)
.
3
.
у знач. прикм., лайл.
Поганий, нікчемний
.
– Виходить, що – ми ламали двері, ховались від охорони, залишили там купу слідів і все це заради цього довбаного гедоніста?
(С. Жадан)
;
– А що ти робиш у цьому довбаному містечку? Тут нудно
(І. Роздобудько)
.