СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДОВА́ЖОК
, жка, ч.
1
.
Те, що додається до чого-небудь для повної ваги
.
– Отут чотириста грамів? – запитав Калинка, зважуючи на долоні глевкий кавалок хліба. – Бери, що дають! – гримнув наглядач. – Доважка не бачиш?
(А. Дімаров)
.
2
.
перен.
Те, що є додатком (перев. зайвим, непотрібним) до чого-небудь
.
Конфлікт часто буває одноманітний, надмірно ускладнений, тобто так, як у житті, але ще з якимось доважком
(О. Довженко)
;
Певне, ми взагалі тут для нього як прикрий доважок і малоприємна формальність
(Є. Пашковський)
.