СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
О́ТРОЦЬКИЙ
, а, е, книжн.
1
.
Стос. до отроцтва і отрока
.
Бомба, що впала на їхню хату, зруйнувала той трепетний стан душі, огорнула все у траурний саван і кинула хлопця з отроцьких мрій у світ жорстокий і невблаганний
(Є. Доломан)
;
[
Волумнія
:]
Коли він був ще тендітним хлопчиком, .. коли отроцькою вродою привертав до себе погляди, коли жодна мати не пустила б від себе й на годину свого сина, .. – я з радістю дозволяла йому йти на будь-яку небезпеку, де можна було здобути славу
(Д. Павличко, пер. з тв. В. Шекспіра)
.
2
.
Характерний для отроцтва
.
Назар не вникає у внутрішній світ матері, подумаєш, від брата нема листа три тижні, велике цабе, я ось біля батьків, допомагаю, а мати ніколи не переживає за мене; братерські ревнощі і поєдинок за батьківську любов, отроцький егоїзм і екстреми юності...
(С. Процюк)
.