СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ДІЄПРИКМЕ́ТНИК
, а, ч.
Іменна форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку він виконує або яка на нього спрямована
.
Категорії роду, числа, відмінка в дієприкметниках узгоджуються з означуваним іменником і займенником
(з наук. літ.)
;
Для Т. Шевченка в епістолярії були прийнятні всі форми дієприкметників, уживані в старослов'янській, а природно, і в староукраїнській літературних мовах
(В. Русанівський)
.