СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ДІДУСІ́В
, се́ва, се́ве, розм.
Прикм. до діду́сь.
– Це я і так порушую дідусів заповіт, щоб жодна книга не виходила поза стіни цієї бібліотеки
(А. Головко)
;
Федько не розлучається з дідусевим подарунком
(Є. Доломан)
;
// 
Який належить дідусеві
.
Ох, як тоді прикро почувалося Порфирові перед ним! Мав би одразу й признатись, побігти та мерщій прикотити дідусів велосипед (і як він його не впізнав під аптекою!), але ж не признався, розгубився
(О. Гончар)
.