СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ДІДУГА́Н
, а, ч., розм.
Збільш. до дід 2
.
– А се сліпенький дід (хазяйка показала на столітнього дідугана, що сидів на покуті, схиливши бідолашну свою голову на груди)
(О. Стороженко)
;
Вийшов і сам хазяїн. Здоровенний вусатий дідуган
(Є. Кравченко)
;
* Образно.
– Здрастуй, Києве! Здрастуй, тисячолітній дідугане!
(І. Цюпа)
;
* У порівн.
Ось дуб .. Один, немов старий-старий дідуган, стоїть він серед поля і до чогось пильно прислухається
(Ю. Збанацький)
.