СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ДІ́ВКА
, и, ж., розм.
1
.
Те саме, що ді́вчина.
Гарна дівка, як засватана
(Номис)
;
Козак – не без щастя, дівка – не без долі
(Панас Мирний)
;
Не сказати б, що вона визначалась особливою вродою, – просто гарна дівка
(Б. Антоненко-Давидович)
;
// 
Дівчина, якій час виходити заміж
.
– Я вже дівка, мені вісімнадцятий пішов
(Панас Мирний)
;
– Дні за днями проходять, роки спливають за водою. Не встигла й озирнутись, дочка – вже дівка
(О. Донченко)
.
2
.
заст.
Одинока (незаміжня) покоївка, служниця у панському дворі
.
– Купив ото вже її
[Ганну]
пан, .. до того там моя сестра Марія була, так ся так за дівку в горницях, а та як би і хазяйка
(Панас Мирний)
;
У неї в покоях працюють дівки, все шати гаптують, мережать хустки, нанизують перли дрібненькі
(Леся Українка)
.
Стара́ ді́ва (ді́вка)
(1)
 
Вого́нь ді́вка
вольова, весела, моторна дівчина
.
Сміливість і витримка
[в Марії],
хоч зараз командиром призначай. Вогонь дівка і все тут
(В. Кучер)
;
Жі́нка легко́ї поведі́нки <Ву́лична жі́нка (рідко ді́вка)>
Си́ві́ти (сиді́ти) / поси́ві́ти (заси́дітися) в дівка́х (ді́вкою, в пере́ста́рках і т. ін.)
Як (коли́) ба́ба була́ ді́вкою
(2)
 
Як (мов, ні́би і т. ін.) ді́вка на виданні́ (засва́тана ді́вка)
:
а)
 
(зі сл.
стояти
,
сидіти
і т. ін.)
ніяково, несміливо, сором'язливо
.
Колісник, радий, почервонівши, мов несміла засватана дівка, цокався з кожним, дякував, низько кланяючись
(Панас Мирний)
;
– Товаришу П'ятниця, чому ж ти стоїш наче засватана дівка?
(В. Кучер)
;
Чого стоїш мов дівка на виданні? Соломія мовчки подавала чоловікові кулики
(І. Цюпа)
;
б)
 
гордо, піднесено, з почуттям власної гідності
.
Данилко почував себе мов засватана дівка, він брав уже по-справжньому участь у страйку
(П. Панч)
;
в)
 
(зі сл.
ламатися
)
навмисне удаючи, упираючись, зволікаючи, приховуючи своє рішення
.
А він не хоче. Ламається, як дівка на виданні...
(А. Крижанівський)
.