ДИФУ́ЗІЯ
, ї, ж.
1
. фіз., хім.
Процес взаємного проникнення речовин при стиканні внаслідок теплового руху частинок речовини
. Дифузія наявна в газах, рідинах і твердих тілах, причому дифундувати можуть як частинки сторонніх речовин, що знаходяться в них, так і власні частинки
(з наук. літ.)
;Рухом молекули пояснюється випарування речовини і дифузія
(з навч. літ.)
.2
. перен.
Взаємопроникнення, взаємообмін
. Аналіз малої прози Є. Ярошинської та її літературних попередників (Н. Кобринської, М. Павлика, Д. Лукіяновича) дає підстави твердити про перевагу скомплікованих жанрів, дифузію новели і оповідання як найістотнішу рису жанрового рівня її малої прози
(з наук. літ.)
;Кожна національна культура розвивається за законами дифузії та конвергенції, що дозволяє їй обмінюватись своїми здобутками з іншими народами і творити спонтанно, незалежно від них
(з наук. літ.)
.3
. рідко.
Те саме, що Дифузі́йний апара́т (див. апара́т).
Цукровий буряк, що надходить з мийного відділення, подрібнюють у стружку і подають у дифузію
(із журн.)
.