СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДИФТОНГІЗА́ЦІЯ
, ї, ж., лінгв.
Явище переходу простого голосного звука в дифтонг
.
Слова з колишнім початковим [BI]о[/BI] перед складом із слабим [BI]ъ[/BI] чи [BI]ь[/BI] при (замінному) подовженні [BI]о[/BI] й наступній дифтонгізації його набували раз у раз протетичного [BI]в[/BI]
(з наук. літ.)
;
Споконвічні [BI]о, е,[/BI] подовжені після занепаду [BI]ъ, ь,[/BI] імовірно, дифтонгізувалися, а згодом перейшли в монофтонги тільки в південних східнослов'янських говорах (дифтонгізація охопила й частину говірок південного ареалу майбутньої білоруської мови)
(з наук. літ.)
.