СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДИФТЕРІ́Я
, ї, ж., мед.
Гостра інфекційна, перев. дитяча, хвороба, яка виявляється в ураженні верхніх дихальних шляхів, рідше – інших органів
.
Дифтерія – хвороба, яка залишає іноді після себе тяжкі сліди в організмі на все життя
(з навч. літ.)
;
– А хіба не шкода було спочатку підставляти своїх дітей під уколи проти дифтерії? А тепер самі переконалися, що це треба робити, бо .. діти перестали хворіти й вмирати від дифтерії
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Дифтерія на той час ущухла, й Марина ночувала вдома
(Микита Чернявський)
.