СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАСТОЛО́ЧУВАТИ
, ую, уєш, недок., НАСТОЛО́ЧИТИ, чу, чиш, док., що і без прям. дод., діал.
Толочити (у 1 знач.)
.
Кінь дівчини настолочував круглими копитами цілі острови суниць
(К. Гриневичева)
;
Вуйнам-стрийнам розсіяно настолочував
[парубок]
носи чобіт і цмокав кожну в руку
(І. Керницький)
;
// 
на кого – що.
Те саме, що насто́птувати.
“Пардон! – мовив до мене сей чоловік, бачачи на мені офіцерський мундур і силкуючись випростуватися незалежно від моєї помочі. – Я настолочив вам на нагніток?”
(І. Франко)
;
Молодята рушили до хати доріжкою, вистеленою ліжниками і килимами. На порозі молодий настолочив на хвіст (від сукні) своєї свахи
(Б. Лепкий)
.