СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
НАСТОРО́ЖЛИВИЙ
, а, е.
Який насторожує кого-небудь
.
Звідти, з потемнілості, поки що безгрімно, але щораз дужче змигують до нас мигавки сухим насторожливим блиском
(О. Гончар)
;
// 
Який виражає настороженість
.
Будь справедливішим до людей, вір їм, шукай у них добре. Не підходь до кожного упереджено, з насторожливими й стримуючими знаками запитання
(М. Сиротюк)
.