СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
НАСВИСТІ́ТИ
НАСВИ́СТУВАТИ
, ую, уєш, недок., НАСВИСТІ́ТИ, ищу́, исти́ш, НАСВИСТА́ТИ, ищу́, и́щеш, док.
1
.
що.
Відтворювати свистом який-небудь мотив, мелодію і т. ін
.
Чіпка .. якийсь веселий, радий. Знай, насвистує крізь зуби веселу пісню, попихкуючи люлькою
(Панас Мирний)
;
За бочками вже походжали два якісь матроси, весело насвистуючи мотив з опери
(В. Кучер)
;
– Музика вже готова, слухай, – Сандлер насвистав по телефону мелодію
(В. Чемерис)
;
Він насвистів мені рекламний мотивчик
(Л. Денисенко)
.
2
.
тільки недок.
Свистіти (перев. не на повну силу)
.
Тиміш сідає на призьбі, стиха насвистує, щось думає
(С. Васильченко)
;
Тихо насвистуючи і пильно вглядаючись у вечірні сутінки, Павло йшов понад річкою
(Ю. Збанацький)
;
Сліпий танкіст насвистує у себе в дворі, без кінця щось там лагодячи
(О. Гончар)
;
Майже дійшовши до ринку, я почав задоволено насвистувати
(Любко Дереш)
;
* Образно.
Поїхали. А візок наш скрипить і деренчить... І хлюпає, і насвистує. Ніби не візок, а фісгармонія
(О. Ковінька)
.
3
.
тільки док., що і без прям. дод., жарг.
Сказати неправду; набрехати
.
– Сумнозвісне джерело, повторюся, не так уже й далеко, як вам можуть насвистіти
(А. Кокотюха)
;
Виявилося, що вона все насвистала про себе
(із журн.)
.