СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОНОМАТО́П
, а, ч., лінгв.
Фонетично вмотивоване слово; звуконаслідування (у 2 знач.)
.
У мові японської класичної поезії VIII–XX ст. поширені явища лексичної редуплікації кореневої морфеми, що може входити до складу похідних від ономатопа слів
(з наук. літ.)
;
Утворення ономатопів визначають екстралінгвальний і лінгвальний чинники
(з навч. літ.)
.