СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ДІГНА́ТИ
ДОГАНЯ́ТИ
1
, я́ю, я́єш, недок., ДОГНА́ТИ, розм. ДІГНА́ТИ, дожену́, дожене́ш, док., кого, що і без прям. дод.
1
.
Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, що рухається попереду
.
Подибала стара мати Доню в полі доганяти...
(Т. Шевченко)
;
Колона все прискорювала крок, і все важче і важче було її доганяти
(В. Кучер)
;
Лаврін догнав її й порівнявся з нею
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Ну, ви й ходите, професоре! Насилу дігнав
(М. Івченко)
;
– Дожену, – блискає думка Яреськові. – Хоч до Перекопу гнатимусь, а кулемет буде мій!
(О. Гончар)
;
// 
перен.
Порівнюватися з ким-небудь зростом
.
Явдоха була уже дівка; Горпина – її доганяла
(Панас Мирний)
;
Синок уже на зріст матір доганяв
(М. Стельмах)
;
Сад міцнів щодня – і скоро Нас догнав і вище ріс
(І. Вирган)
.
2
.
перен.
Домагатися таких самих успіхів, досягнень і т. ін., які має хтось інший
.
Хоч хвалять, що ми роботящі, Та мусим ще вище ми брать, Бо в області є за нас кращі! Тож є кого нам доганять!
(С. Олійник)
;
Я Льоні помогла догнати товаришів у пропущеному за час слабості, а тепер він .. може і без репетирування учитись
(Леся Українка)
;
Якось і дядька Лавріна вже догнав – нічому більш у нього повчитися
(А. Головко)
;
Тепер же переконався, що не тільки для галицьких, але і для рос.
[російських]
українофілів .. потрібно ще немало розумової праці, щоби дігнати навіть Шевченка
(М. Драгоманов)
.
3
.
Примушувати рухатися до певного місця
.
Догнали отару до становища
(Панас Мирний)
;
Поки Маруся вмилась та одяглась, поки вигнала з двора на вигін та догнала до череди, чередник вже погнав череду в поле. Маруся мусила гнать корову й овечки додому
(І. Нечуй-Левицький)
.
(1)
 
[І] коне́м не дожене́ш (не догна́ти)
:
а)
 
(зі сл.
тікати
,
бігти
і т. ін.)
дуже швидко
.
Біжать літа й конем не доженеш
(з легенди)
;
– А бігає
[Захарко]
здорово! Конем не доженеш
(С. Черкасенко)
;
Тікає
[фашист]
– конем не догнати
(О. Гончар)
;
б)
 
(кого)
хто-небудь дуже швидкий, прудкий, швидко бігає
.
Сина держать коло неї
[вдови],
щоб не влизнув, бо знало все село, що його й конем не доженеш
(П. Куліш)
.