СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДИФУЗІОНІ́ЗМ
, у, ч.
Напрям в етнографії та археології початку XX ст., який пояснює розвиток культур не самостійною еволюцією, а запозиченнями культурних досягнень інших народів
.
Згідно з ученням адептів дифузіонізму основним джерелом культурної диференціації та єдності людства є не здатність людської свідомості до винаходів, а навпаки – властива людині схильність до імітації іншого
(з наук.-попул. літ.)
;
Представники відомої Британської школи дифузіонізму стверджували, що всі найважливіші елементи культури, що зумовили розвиток сучасної цивілізації, спочатку були винайдені в Стародавньому Єгипті й потім поширилися по всьому світу
(з наук.-попул. літ.)
.