СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЧКУ́РИК
, а, ч., заст.
Зменш. до очку́р.
Був
[парубок]
у чоботях і в синіх штанях і підперезаний вузеньким очкуриком з біленькими бляшками на тих кінцях, що звисали
(Т. Осьмачка)
;
Гайдучок підступив до Марти, розв'язав торбинку на очкурику і сказав: – Печатка...
(Б. Харчук)
;
Хлопчики були темно-русі, як і батько. Схожі на нього, чепурні, доглянуті. Змиті голівки, барвисті стрічечки в комірах сорочок, навіть очкурики на штанцях – барвисті
(Ю. Мушкетик)
.