СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДВОВАЛЕ́НТНИЙ
, а, е.
1
.
хім.
Який може сполучатися з двома атомами водню або іншого одновалентного елемента, а також заміщати стільки ж його атомів
.
Головну роль у відновленні й фіксації урану мають відігравати металічне залізо та його двовалентні сполуки
(з наук. літ.)
;
В атомі оксигену є два неспарені електрони, тому він має бути двовалентним
(з навч. літ.)
;
Двовалентне залізо є бальнеологічно активним
(з навч. літ.)
.
2
.
лінгв.
Який має подвійну валентність (у 2 знач.)
.
Двовалентні предикати, поєднуючи властивості двох іменникових синтаксем – суб'єктної та об'єктної, формують окремий різновид предикатів якості
(з наук. літ.)
;
Функціонуючи як предикат якості-відношення, компаратив є двовалентним компонентом із суб'єктною та об'єктною позиціями
(з наук. літ.)
.