СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДВІРНИ́К
, а́, ч.
1
.
Працівник, який стежить за чистотою і порядком у дворі та на вулиці біля двору
.
Він зайшов до двірника, почав розпитувати його
(І. Микитенко)
;
Двірники ще замітали вулиці й поливали тротуари з довгих шлангів
(В. Кучер)
;
Двірники кололи на асфальті лід, дрібні крижинки вилітали з-під ломів і, виблискуючи гострими крайками, по коротких або довших дугах перелітали в повітрі
(Є. Гуцало)
.
2
.
Рухома стрілка для механічного очищення вітрового скла автомашини від снігу, пилу, крапель
.
Дощ барабанив по криші
[даху]
лімузина, спливав по вікнах, з лобового скла його запопадливо стирали механічні двірники
(Л. Дмитерко)
;
На лобовому склі з'явилися тоненькі мокрі смужечки. На ніч почався дощ з мокрим снігом, Малий увімкнув двірники
(А. Кокотюха)
.