СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДВІРЕ́ЦЬ
ДВОРЕ́ЦЬ
, рідко ДВІРЕ́ЦЬ, рця́, ч.
1
.
заст.
Палац
.
На самому березі Босфора сад Юсуфа-паші, в саду його дворець
(І. Нечуй-Левицький)
;
Руйнуються царства, димом ідуть дворці й палаци...
(С. Васильченко)
;
– Не в саду та не в садочку, а в двірці, на тім шпильочку, білка там співа при всіх, золотий гризе оріх...
(П. Тичина)
;
* У порівн.
[
Гебрей
:]
Чия то хата, я тебе питаю?
[
Єгиптянин
(спокійно):
]
Та то зовсім не хата й не оселя. То так неначе царство, в ньому се, що ми будуємо, є мов дворець
(Леся Українка)
.
2
.
діал.
Залізнична станція; вокзал
.
Вікно моє виходило на залізничний двірець
(В. Самійленко)
;
Приїхали у Львів на дворець
(О. Маковей)
;
Міністр інкогніто прибув. “Біжіть, стрівайте на двірці”, защебетали горобці
(О. Олесь)
;
Ось бачить він себе серед сотень невідомих людей, що спішаться їхати кудись і товпляться на великому залізничному двірці
(Мирослав Ірчан)
.
3
.
діал.
Катрага (у 2 знач.)
.
У деяких районах Волинської області до задньої сторони хати прибудовують будівлю, яка має назву “двірець” або “дворець”
(з наук. літ.)
.