СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДВІ́ЙКО
, невідм., числ. кільк., збірн., розм.
Те саме, що дво́є.
Коло стіни стоять двійко дівчаток
(С. Васильченко)
;
Полювання вдень ніякого не було. Вони в дорозі виполохали двійко вепрів
(І. Багряний)
;
Перед ним .. відчайдушно танцювали двійко циганчат: хлопчик і дівчинка
(О. Гончар)
;
– Пан гетьман велить щодня двійко хлібців випікати. То я й відводжу душу, бо вже хтозна-коли й пекла
(В. Чемерис)
.