НАВА́ХО
, невідм.
1
. мн., одн., ч. і ж.
Індіанський народ, що живе перев. на південному заході США
. У наш час основним заняттям навахо є скотарство, серед них також поширені ремесла
(з наук.-попул. літ.)
;//
у знач. прикм., невідм.
Його мама пообіцяла відродити призабуті традиції племені навахо і здерти із сина шкіру тонкими смужками, якщо сьогодні той не прополе буряки
(Любко Дереш)
;Він запросив мене та ще кількох хлопців до себе на гарячий шоколад і показав нам стару, вистріпану індіанську ковдру – вони з місіс Спенсер купили її в Єллоустоунському парку в одного індіанця племені навахо
(О. Логвиненко, пер. з тв. Дж. Селінджера)
.2
. ж.
Мова цього народу, що належить до атапаської групи
. Навахо – найпоширеніша індіанська мова Північної Америки. Нею розмовляють, за даними перепису, близько 178 тисяч осіб
(з наук.-попул. літ.)
;Навахо – маловідома і складна мова. Під час Другої світової війни в збройних силах США її використовували як шифр
(із журн.)
.