СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ГРОМАДІ́ЛЬНИК
, а, ч., розм.
Той, хто громадить, згрібає скошений хліб, трави і т. ін.; гребець (у 2 знач.)
.
Багато накосили. Треба три громадільника, щоб громадили
(Сл. Гр.)
;
Влітку вона їздила сама на поле до косарів, до громадільників, до женців і кмітила за ними, як добрий осавула
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Де ж ваша Яринка? – На лузі з громадільниками
(М. Стельмах)
.