СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВКЛЕ́ПУВАТИСЯ
(УКЛЕ́ПУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., рідко, ВКЛЕПА́ТИСЯ (УКЛЕПА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся і еплю́ся, е́пишся; мн. вкле́плються; док., у що і без дод., розм.
1
.
Потрапляти в неприємне становище внаслідок помилки, необачності.
Нейтральнi коментатори вдавалися до риторичних запитань: “Навiщо було так брутально вклепуватися, демонструючи мiстові та свiту свою безпораднiсть?”
(із журн.)
;
От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила, розчовпала, що вклепалась
(з казки)
;
Макар Іванович задумався. .. Краще б було відмовитись, краще б не їхати. І як можна бути таким необережним?! Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися!
(М. Коцюбинський)
;
Так їй вдома казати наказували, щоб у біду не вклепатись
(Грицько Григоренко)
.
2
.
тільки док., у кого, перен., фам.
Закохуватися.
– А правда, Христина Гордієнчишина таки славна?.. – Та вклепатися можна, – недбало додав Григорій
(М. Стельмах)
.