СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ГЛУ́ПИЙ
, а, е, рідко.
Нерозсудливий, нерозумний (про людину)
.
Його жінка, глупе .. сотворіння, півдня сиділа на ґанку спеціально для того, аби відбирати шану, бачити поклони і принижене згинання
(Г. Хоткевич)
;
– Ти ж, Гедеоне, благородну рать розпочав проти бидла і глупих простаків
(Р. Іваничук)
;
// 
Безглуздий, непродуманий
.
– Лишім ту глупу суперечку, Доро... – обізвалася
[мати]
(О. Кобилянська)
;
Я, здається, трохи глупий режим їди тримала під час першої половини нашої зими в Києві
(Леся Українка)
;
// 
у знач. ім. глу́пий,
пого,
ч.
Нерозсудливий, нерозумний чоловік
.
Кажуть, ніби в ступі їздить
[Яга]
без коня... Мало чого глупі Плещуть навмання
(П. Грабовський)
;
Прокажи, як мовлять українці, глупому молитву, то він рідного батька вилає нею
(Іван Ле)
.