СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ГЛУХИ́Й
, а́, е́.
1
.
Який нічого не чує або недочуває
.
Немає більше глухого од такого, що не хоче слухати
(прислів'я)
;
Мовчить баба та своє провадить. Глуха, видко
(М. Коцюбинський)
;
Старий був зовсім глухий і ледве рухався від важкого ревматизму
(З. Тулуб)
;
// 
до чого, на що.
Який не чує, не сприймає чого-небудь
.
Черниш зараз був глухий до Сагайдиних жартів
(О. Гончар)
;
А ви, .. важкі на мисль, глухі на солов'я, – та ви ж вночі усі як захропете
(Л. Костенко)
;
// 
у знач. ім. глухи́й,
хо́го,
ч.; глуха́,
хо́ї,
ж.
Той (та), хто нічого не чує або недочуває
.
Дуже всі дивувалися та говорили: “Він
[Ісус Христос]
добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!”
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
Розуміється, як глуха в танцях!
(приказка)
;
О, всемогуча пісне! Твоєму чарові лише глухий як пень Не підкоряється
(М. Рильський)
;
// 
перен.
Який не прислухається до чиєїсь думки, який нечуйно ставиться до людей; нечуйний, байдужий
.
Глухий і німий Чіпка як до вітання матінки, так і до жартів доньки
(Панас Мирний)
;
* Образно.
Хто ж зарадить лихові?.. Навколо великий глухий світ, мовчазний і холодний
(М. Чабанівський)
.
2
.
Який нечітко чується; неголосний, приглушений (про звуки, звичайно низькі)
.
– Позвать Потапича! – приказала генеральша глухим голосом
(Панас Мирний)
;
Здалека, від Борислава, доносив вітер глухі окрики і співи
(І. Франко)
;
Запитав
[Григорій]
глухим голосом: – Семене, де ти там?
(О. Довженко)
;
Глухий і короткий постріл гримнув у степу
(В. Кучер)
;
// 
перен.
Прихований, таємний
.
В мені тоді озивалась глуха ураза проти тебе
(Леся Українка)
;
Франко належав до тих, що перші пішли за словом Драгоманова, стали його учнями: з кінця 70-х pp. починаються його зносини й листування з учителем, то бурхливі, то лагідні, повні затаєної і глухої боротьби двох рівної сили індивідуальностей
(М. Зеров)
.
3
.
Дуже зарослий, непрохідний, дикий
.
Місце було глухе та дике! Столітні дуби, височенні осокори та широковіті липи укривали його своєю тінню
(Панас Мирний)
;
За чорними хмарами диму зникло сонце, якщо тільки воно з'являлось колись в цій країні глухих лісів
(В. Домонтович)
;
У глухім поліськім гаї, Там, де місяць спать лягає, Де ховатись звір привик, Проживає дід-лісник
(М. Стельмах)
.
4
.
Віддалений від центрів суспільного і культурного життя, відсталий
.
[
Панса
:]
Потім заберетесь в яку глуху провінцію, а згодом, як все забудеться, і в Рим вернетесь
(Леся Українка)
;
Ввесь ранок сонце світить справа. На північ їдемо глуху
(В. Стус)
;
// 
Віддалений від шумних місць, малолюдний або безлюдний
.
З побитих вікон вирвався несамовитий регіт, гармидер – і розіслався по глухому подвір'ю...
(Панас Мирний)
;
Полковник Шрам вів далі свій загін зовсім глухими дорогами, обминаючи міста і навіть великі села
(В. Собко)
;
На якійсь глухій станції у вагон увалилася ціла юрба дівчат
(А. Головко)
.
5
.
Зовсім закритий, без отворів; суцільний, непроникний
.
Що на мову на Петрову В глухій домовині Усміхнуся, скажу йому: “Орле сизокрилий, Люблю тебе й на сім світі, Як на тім любила”
(Т. Шевченко)
;
Охайний вдовин будиночок за високим глухим парканом потопав у кущах черемхи, бузку
(В. Козаченко)
;
// 
Наглухо застебнутий, закритий (про одяг)
.
Один
[англійський службовець]
на другого схожий цілком – Ті ж самі обличчя в зморшках тієї ж нудьги й безнадії, Однакові вкрито серця стандартним глухим сюртуком
(М. Бажан)
.
6
.
перен.
Дуже пізній, глибокий (про ніч, осінь і т. ін.)
.
Як в північ самую глухую Еней лиш тілько мав дрімать, Побачив хмару золотую, Свою на хмарі гарну мать
(І. Котляревський)
;
В літній ясний день, коли сонечко весело сяє на небі, – пізнавали люди, яка пора; але вночі або в глуху осінь не вміли дати собі ради
(М. Коцюбинський)
;
Спочатку греків трохи в сон хилило, здорожились, вже й ніч була глуха
(Л. Костенко)
;
* Образно.
У темну ніч, у ніч глуху до світлої ішла я волі
(П. Тичина)
.