СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ВІ́НЦЕ
ВІ́НЦЯ
, нець, мн. (одн. ві́нце, нця, с.).
Верхні краї посуду, здебільшого відігнуті, потовщені
.
Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка
(І. Нечуй-Левицький)
;
Дев'ятий налив у келишки суперконьяку, стукнув вінцем об вінце й сказав: – За твоє!
(В. Винниченко)
;
З шаплика вже через вінця ллється вода
(А. Головко)
;
Я поклав мою сигару на вінця попільнички
(Ю. Смолич)
;
Провідною формою посуду в празькій культурі є витягнутий, стрункий горщик з опуклістю у верхній частині посудини з відносно вузьким горлом та короткими вінцями
(з наук. літ.)
;
* Образно.
Схід яснів і вінця хмар вже займалися полум'ям, коли Надія верталася на завод
(Яків Баш)
;
// 
перен.
Верхні краї чого-небудь
.
І ледь-ледь над вінцями гніздечка показалась голівка з сірою шийкою, зблиснули гострі намистинки очей – і пропали вмить, бо ластівка пригнулась
(Є. Гуцало)
.
Перелива́ти / перели́ти [ча́шу] че́рез край (че́рез ві́нця)
Перелива́тися / перели́тися че́рез кра́й (че́рез ві́нця)
(1)
 
По [са́мі] ві́нця
:
а)
 
повністю, до кінця
.
Десять чорних кімнат, налитих пітьмою по самі вінця. Вони облягають мою кімнату
(М. Коцюбинський)
;
Пасажири заповнювали по вінця вагони, влаштовувались на дахах, гнулися в тамбурах
(Ю. Збанацький)
;
Всі стоячи привітали гетьмана, підняли за його здоров'я наповнені по вінця келихи
(В. Малик)
;
б)
 
надзвичайно щедро
.
Наш край
[Прикарпаття]
природа наділила красою по вінця, і ми можемо бути цілком об'єктивними цінителями красивого
(Ю. Мельничук)
;
в)
 
до крайньої межі
.
І порівнює вона
[хлопця з мамонтом]
жартома, щоб потім сміятися й сміятися. Від захоплення розкішним вечором, від гаю, кохання, молодості – від повного по вінця щастя...
(Л. Смілянський)
;
По вінця повні ярості й любові Стояли ми, Замислені й тяжкі
(М. Бажан)
;
Я попросився б ще на один строк, щоб повторити все те бурхливе, насичене по вінця життя курсанта
(М. Ю. Тарновський)
;
г)
 
дуже багато
.
Я втратив сім'ю. Мій будинок згорів. Я горя незнаного звідав по вінця, Яке не оплаче і сто матерів
(О. Підсуха)
.