СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДВІ́ЄЧНИК
, а, ч., розм.
Учень, який постійно одержує двійки за успішність (за п'ятибальною системою)
.
– Держи хвоста бубликом! Ми ж не якісь там двієчники. Ми здібні хлопці
(В. Нестайко)
;
Вони
[школярі]
були спокійні і, як то кажуть, упевнені в кінцевому результаті. Авжеж, за двієчника думає вчитель
(Г. Усач)
.