СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГА́ФЕЛЬ
, я, ч.
1
.
мор.
Підвішена під кутом до щогли рея, до якої кріпиться верхня кромка вітрила
.
На палубі кипіла робота. Марсовий Клюкін з боцманом Парфеновим та двома матросами спритно видиралися по вантах, прибивали до гафелів паруси
(З. Тулуб)
;
Корабельний прапор поплив угору, зупинився на гафелі й залопотів на вітрі
(Д. Ткач)
;
На її гафелі майорів англійський прапор, а на вершечку грот-щогли голубий вимпел сяяв вигаптуваними золотом, з герцогською короною над ними, літерами “Е. Г.”
(Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна)
.
2
.
Деревина ясена або клена, яка має розгілля
.
З гафеля виготовляють фанеру з гарним малюнком
(з наук.-попул. літ.)
.