СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГА́УЧО
, невідм.
1
.
ч.
У країнах Латинської Америки – найманий пастух на скотарській фермі
.
Гаучо .. знищували пум, переслідуючи їх верхи на конях із так званим бола – ласо з важкою залізною або кам'яною кулею
(з наук.-попул. літ.)
;
Гаучо приручали диких коней, буйволів, розвинувши незвичайну спритність верхової їзди і фізичну силу. Вони кочували зі своїми стадами худоби без родин
(із журн.)
.
2
.
ч. і ж., іст.
Етнічна група, яка склалася в XVI–XVII ст. від шлюбів іспанців з індіанськими жінками Ла-Плати (нинішніх Аргентини та Уругваю)
.
– Гаучо, – мовив патагонець, називаючи тубільців тим ім'ям, котре спричинилось нещодавно до палкої суперечки поміж майором і Паганелем
(Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна)
;
Гаучо вели бродяче життя, працювали пастухами. Нащадки гаучо злилися з рештою аргентинців
(з наук.-попул. літ.)
.
3
.
ж.
Пісня аргентинських селян-скотарів
.
Тужлива гаучо
.