СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГАУПТВА́ХТА
, и, ж.
1
.
Приміщення для утримування заарештованих військовослужбовців
.
Це була селянська хата, перетворена на тюрму й разом на польову гауптвахту
(І. Багряний)
;
Коли Володимир Іванович з братом, показавши вартовому перепустку, прийшли на гауптвахту, Волька .. сидів на нарах і щось мугикав під ніс
(О. Ільченко)
;
Безшабашний виріс
[брат],
севастопольська гауптвахта від нього не прочахала, та й зараз з ним клопоту доволі
(О. Гончар)
.
2
.
заст.
Сторожове приміщення зі спеціальною площадкою, на яку виводять варту
.
Після Першої світової війни палацову гауптвахту в будинку скасували та влаштували пам'ятник загиблим
(із журн.)
.