СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ГАТТЯ́
.
1
.
виг.
Окрик, яким підганяють коней
.
– Вйо! Гаття! Парубчаки скочили на передок, і колеса торохкотять вузькими вуличками старого міста
(Б. Антоненко-Давидович)
;
// 
Уживається як наказ рушати, рухатися вперед
.
Ганя .. залізла на кобилу і, вчепившись обома руками за гриву, завмерла .. – Ну, гаття, – сказав Білоколос
(Є. Гуцало)
.
2
.
виг.
Окрик, яким завертають коней праворуч
.
Вже п'яний Дзизь ведмежу губу кривить, все поводи натягує: – Гаття! – А там в степу... а там в степу, як привид, стоять оті ворота в небуття
(Л. Костенко)
.
3
.
присл.
У правий бік; праворуч
.
Буланий і сам добре знає дорогу на поле, проте, щоб показати, що я ж таки ним правую, я і сюди його смичу, і туди – і соб, і гаття
(М. Олійник)
.