МЕСЬЄ́
, МСЬЄ, рідше МОСЬЄ́, невідм., ч.
Увічлива назва чоловіка у Франції та франкомовних країнах, приєднувана звичайно до прізвища або імені
. У третій чверті того року до гімназії прибув замість симпатичної, але хворої на туберкульоз викладачки французької мови Софії Нарцизівни справжній француз, мало не з самого Парижа, месьє Шарль
(Б. Антоненко-Давидович)
;Потім все ж таки Богдась примітив – мсьє Пассек далеко жвавіше розмовляє з мамою, коли Богдася немає з ними
(О. Іваненко)
;– Це француз! – пояснила Хомі землячка. – Мосьє Жан!
(О. Гончар)
;– Мабуть, ви хочете сказати, що непогано вивчили характер та звички месьє Рамана?
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;//
Увічливе звертання до чоловіка у Франції та франкомовних країнах
.Перед ним маячила феєрична картина: він, циганчук, син сільського коваля, зайде у фешенебельний паризький салон.. Зайде і скаже: “Бонжур, месьє! Я – граф Павлов, прошу любити і шанувати!”
(М. Дашкієв)
;– Прошу дуже, мсьє, не треба зі мною панькатися, – попросив спадкоємець
(А. Кокотюха)
.