СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
МЕРИТОКРА́ТІЯ
, ї, ж.
Форма державного правління, при якій влада належить найбільш освіченим, компетентним, талановитим представникам суспільства
.
Меритократія передбачає створення початкових умов для об'єктивно обдарованих і працьовитих людей, щоб вони в майбутньому мали шанс зайняти високе суспільне становище в умовах вільної конкуренції
(з навч. літ.)
;
// 
Така система, яка діє в державі
.
Одна з головних функцій меритократії – розробка ефективної техніки збереження влади
(з навч. літ.)
;
Відсутність меритократії, тобто системи, у якій здібності й заслуги кожного належно винагороджуються, – проблема, на якій наголошує молодь
(із журн.)
;
// 
Еліта, яка сформувалася на основі цієї системи
.
Захід вихований на традиціях аристократії (еліти крові) і меритократії (еліти якості)
(з газ.)
.