СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ВКО́ЛЮВАТИ
(УКО́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВКОЛО́ТИ (УКОЛО́ТИ), олю́, о́леш, док., кого, що і без прям. дод.
1
.
Подразнювати, завдавати болю або ранити, встромляючи що-небудь гостре.
Пані Лариса сидить із шитвом при лампі .. Вколює голкою палець .. (ряхтюча рубінова крапля на підмізинній пучці)
(О. Забужко)
;
Він
[Євген]
тупо дивився на Усачова, що допитувався в нього прізвища, трохи здригнувся, коли медсестра вколола його в праву руку, й мовчав
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Що Остап уколов ззаду полковникового коня своїм клинком, цього ніхто з козаків не помітив
(П. Панч)
;
* Образно.
Мороз вколов пальці, і довелося сховати руки в кишені
(О. Копиленко)
;
// 
безос.
Коли він
[Катранник]
різко рухнув лівою рукою, – враз вкололо в м'язах коло ребер. Здогадався він: прострелено наскрізь; куля вилетіла, і виразку можна загоїти без лікаря
(В. Барка)
;
// 
Пришивати, прикріплювати щось (перев. голкою)
.
Знайшла голку й до чоловіка підійшла, щоб ґудзик пришити. Тихін розхристав полушубок і, як уколола вже Марія якийсь раз, сказав їй: – Щось за ґвалт на селі знявся
(А. Головко)
;
.
2
.
Вводити в організм лікувальні препарати (перев. за допомогою шприца); впорскувати (у 2 знач.)
.
Мезотерапія вважається однією з найбезпечніших процедур омолодження шкіри, тому що мікродози препарату вколюють у невеликі ділянки шкіри
(з наук.-попул. літ.)
;
В шпиталі черговий лікар, оглянувши Окрю, сказав: – Ну що ж, типовий деліріум. Прив'яжіть його до ліжка. І вколіть сибазон
(Ю. Іздрик)
;
Старший проробляв дивну маніпуляцію. Спершу він вколов собі кетамін у плече, а далі почав швидко намацувати голкою вену
(Л. Дереш)
.
3
.
перен.
Ставитися недоброзичливо до кого-небудь; виявляти тривогу, незадоволення кимсь або чимсь
.
Сузанна скоса вколює її поглядом і одступається трохи вбік
(В. Винниченко)
;
Чернець почув кроки, скоса глипнув на пришельця, вколов його гострим поглядом з-під насуплених брів
(О. Бердник)
.
4
.
перен.
Проймати чимсь, порушувати спокій; дошкуляти
.
Він
[Іван Семенович]
гостро відчув, що немає Лілі, і біль великого жалю й непоправної провини до найближчої людини, до свого друга, до дружини, до найріднішої з усього роду гостро вколов його
(М. Івченко)
;
Повернувшись боком до його
[нього]
, а лицем до славного на всі жіночі гімназії джигуна Сержа Горонського, щось палко й весело говорила Галя. Семенюка ця веселість прикро вколола
(В. Винниченко)
;
– Ти мені пиши щодня, обов'язково щодня. – І раптом додає
[Марія]
несподівано для нього, бо його вже трошки вкололо, що тільки про Богдася: – Ми ж це вперше з тобою розлучаємось. Як я там без тебе буду, серце моє?!
(О. Іваненко)
;
Раптом неприємний здогад, що підсвідоме
[підсвідомо]
вколов його вчора вранці, застелив Гатилові очі млою
(І. Білик)
.
(1)
 
Як (мов, ні́би і т. ін.) ноже́м вколо́ти в [са́ме] се́рце
кого
дуже вразити кого-небудь чимсь
.
Нимидорине ймення наче ножем укололо Миколу в саме серце, і гаряча сльоза скотилась з його очей
(І. Нечуй-Левицький)
.